Під час інвестування, декларування чи розрахунків на ринку криптовалют люди можуть робити різноманітні помилки. І це логічно, особливо якщо фізична особа тільки вивчає новий для себе світ криптоактивів. Але, на жаль, не завжди правильно з криптовалютами співпрацює й бізнес. В компаніях такі помилки можуть коштувати дорого, бо вони стосуються взаємовідносин із партнерами, податківцями, співробітниками тощо. Щоб українці та підприємці стали більш фінансово грамотними в питаннях криптовалют, юристка компанії Stron Legal Каріна Кліменко підготувала блог для читачів видання Crypto News. Далі – пряма мова.
Основні помилки у декларуванні криптоактивів
Питання декларування криптоактивів в Україні залишається вкрай актуальним у зв’язку з подальшим зростанням ринку криптовалют, активізацією органів контролю, а також зусиллями держави з імплементації міжнародних стандартів фінансової прозорості. Попри те, що правове регулювання сфери криптоактивів в Україні досі перебуває у стадії формування, чинне законодавство вимагає від суб’єктів декларування вказувати такі активи у своїх електронних деклараціях.
Найпоширенішою помилкою залишається повне ігнорування обов’язку декларування криптовалюти. Це часто пов’язано з хибним уявленням, що віртуальні активи є «анонімними» і не підлягають звітуванню. Насправді, Національне агентство з питань запобігання корупції чітко зазначає, що криптовалюта повинна бути відображена в розділі декларації, присвяченому нематеріальним активам. У декларації слід зазначити не лише вид криптовалюти, але й її кількість, станом на кінець звітного періоду.
Ще однією типовою помилкою є незазначення доходів, отриманих від операцій з криптовалютою. Прибуток від продажу, обміну чи іншого способу реалізації криптовалюти вважається доходом і має бути задекларований у відповідному розділі. У випадку великих придбань або продажів (на суму понад 50 прожиткових мінімумів), інформація також повинна бути внесена до розділу про видатки та правочини.
Нерідко суб’єкти декларування не повідомляють НАЗК про суттєві зміни в майновому стані, пов’язані з криптоактивами, протягом встановленого строку — 10 днів з моменту придбання чи продажу активу. Це порушення фіксується як порушення фінансового контролю і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Ще одна значуща проблема — відсутність підтверджуючих документів щодо володіння криптовалютою. Закон не встановлює конкретного переліку допустимих доказів, проте на практиці найбільш надійними є скріншоти з криптогаманців, історія транзакцій, листування з біржами або витяги з акаунтів. Відсутність таких доказів може ускладнити перевірку декларації та поставити під сумнів правдивість відображених у ній даних.
Також поширене неправильне визначення вартості криптовалюти. Згідно з вимогами НАЗК, оцінка повинна здійснюватися у гривні за курсом на останній день звітного періоду. Використання середньої або довільної ринкової вартості без посилання на джерело може бути розцінене як недостовірна інформація.
Які помилки можуть виникати при розрахунках у криптовалюті між компаніями? Як їх уникнути?
З огляду на поступове поширення використання криптовалют у договірних зобов’язаннях між суб’єктами господарювання, зокрема в IT, консалтингу та міжнародній торгівлі, питання правової грамотності у розрахунках із застосуванням цифрових активів набуває все більшого значення. Українське законодавство, хоч і перебуває в процесі адаптації до міжнародних стандартів, уже дозволяє бізнесу оперувати з криптовалютою, за умови дотримання принципів законності, бухгалтерського обліку, податкової прозорості та належного договірного оформлення.
Проте практика свідчить: попри зростання інтересу до таких форм розрахунків, компанії продовжують припускатися помилок, які можуть мати як податкові, так і договірно-цивільні наслідки.
Найпоширеніша помилка — укладання угод без чіткої фіксації курсу криптовалюти на момент здійснення платежу. У разі коливань вартості актива навіть протягом доби може виникнути спір щодо того, яка саме сума фактично була сплачена або належить до сплати. Це часто унеможливлює однозначну оцінку виконання зобов’язань та створює підстави для судового спору. Щоб уникнути цієї проблеми, в договорі має бути чітко зазначено джерело курсового значення (наприклад, курс Binance, CoinMarketCap, офіційно визнана біржа) та момент фіксації (наприклад, дата виставлення інвойсу або момент передачі права власності на товар/послугу).
Другою поширеною помилкою є відсутність або недостатня юридична кваліфікація самої природи платежу в криптовалюті. У багатьох випадках криптовалюта не визнається законним платіжним засобом, а отже, в юридичному сенсі операція може вважатися бартером або розрахунком у вигляді «іншого активу», а не грошовою оплатою. Це може мати податкові наслідки — як для оподаткування ПДВ, так і прибутку. Уникнути цього можна шляхом правильної договірної класифікації: наприклад, зазначати, що криптовалюта є об’єктом обміну або оплати, яка приймається сторонами за згодою як еквівалент вартості товару або послуги. Додатково важливо проводити внутрішню облікову політику щодо таких розрахунків.
Також компанії часто ігнорують ризики, пов’язані з анонімністю або частковою псевдонімністю криптовалютних транзакцій. Зокрема, можуть виникнути проблеми з підтвердженням факту платежу, особливо якщо транзакція була здійснена напряму між гаманцями, без використання бірж чи платіжних шлюзів. У випадку спору або податкової перевірки відсутність відповідного лог-файлу або стороннього підтвердження (такого як біржова квитанція, invoice, офіційне підтвердження від провайдера) може позбавити компанію можливості захистити свої права. Практичним рішенням буде збереження всіх скріншотів, хешів транзакцій, адрес відправника/отримувача та журналів підписання угод.
Ще одним слабким місцем є питання бухгалтерського та податкового обліку таких розрахунків. В Україні на рівні законодавства криптовалюта не визнана валютою або цінним папером, проте її слід обліковувати як нематеріальний актив або фінансовий інструмент, в залежності від характеру транзакції. Неправильне визначення балансової вартості активу, моменту визнання доходу або витрат, або ігнорування курсових різниць може призвести до податкових ризиків, включаючи штрафи за заниження бази оподаткування. Щоб цього уникнути, слід узгодити облікову політику із міжнародними стандартами фінансової звітності (IFRS) або залучити фахівців із трансфертного ціноутворення та податкового планування.
Окрему увагу слід приділити ризикам, пов’язаним із юрисдикціями контрагентів. Якщо хоча б одна зі сторін знаходиться в країні з нерегульованим або забороненим обігом криптовалют, угода може вважатися нікчемною або юридично нереалізованою. Це важливо враховувати при укладенні контрактів із контрагентами з-за кордону. Перевірка контрагента на AML-ризики, санкційний статус і юрисдикцію є критичним кроком комплаєнсу.
У підсумку, використання криптовалюти для міжкомпанійних розрахунків може бути ефективним і навіть вигідним інструментом, однак лише за умови високої юридичної грамотності сторін. Ключовими інструментами уникнення помилок є:
- детальне регулювання умов у договорі (курс, дата фіксації, форма платежу);
- юридично правильна кваліфікація операції;
- підтвердження фактів здійснення транзакцій;
- дотримання норм бухгалтерського обліку та податкового законодавства;
- проведення юридичного і фінансового due diligence контрагента.
Ці заходи дозволять значно знизити ризики у випадку перевірок, спорів або претензій з боку державних органів, і зробити використання криптовалют у бізнесі прозорим, передбачуваним і безпечним.
Чи виникають юридичні труднощі, якщо частина капіталу компанії або активів вкладена в крипту? Як їх регулювати?
Станом на 2025 рік дедалі більше українських компаній — особливо у сферах IT, фінансів, блокчейн-розробки та креативної індустрії — починають включати криптовалюту до складу активів або використовувати її як інструмент інвестування. Деякі бізнеси навіть формують частину статутного капіталу з урахуванням цифрових активів. Попри зростання обізнаності в юридичному середовищі, на практиці виникає низка труднощів, що зумовлені як нормативною невизначеністю, так і проблемами з бухгалтерським, договірним та податковим обліком.
Нижче викладено три найбільш поширені юридичні проблеми, з якими стикаються українські компанії, коли криптовалюта стає частиною їх активів або капіталу, а також практичні механізми для їхнього врегулювання.
Визнання криптовалюти активом компанії: облік, аудит, відповідність стандартам
Головна проблема — відсутність чіткого статусу криптовалюти в бухгалтерському та фінансовому обліку. Закон України «Про віртуальні активи» досі не введений у повну силу (регуляторна база перебуває на стадії впровадження), а тому компанії опиняються у правовому вакуумі. Найчастіше криптовалюта кваліфікується як «нематеріальний актив», однак не всі бухгалтери вміють правильно це відобразити у фінансовій звітності.
Внаслідок цього можуть виникнути проблеми при перевірках податкової, аудиті або банківському комплаєнсі — наприклад, при виплаті дивідендів чи розрахунках з інвесторами.
Як вирішувати:
- Розробити окрему облікову політику для криптоактивів на рівні підприємства, з урахуванням міжнародних стандартів фінансової звітності (IFRS).
- Використовувати оцінку за справедливою вартістю на кінець звітного періоду, з фіксацією джерела курсу.
- У разі потреби — оформлювати внутрішні накази, акти приймання-передачі або документи на підтвердження належності гаманця компанії.
Проблеми із залученням криптовалюти до статутного капіталу
Чинне законодавство України не передбачає можливості формального внесення криптовалюти як вкладу до статутного капіталу юридичної особи. Згідно з Цивільним кодексом, вклад до статутного капіталу має бути майном, що підлягає грошовій оцінці, і може бути використане компанією. Оскільки криптовалюта не є законним платіжним засобом і не має статусу валюти або цінного паперу, нотаріуси та держреєстратори зазвичай відмовляються визнавати її вкладом до статутного капіталу.
Як вирішувати:
- Один із обхідних механізмів — попередня конвертація криптоактиву в фіат або внесення еквіваленту грошима, отриманими від продажу криптовалюти.
- Альтернатива — використання криптовалюти для фінансування діяльності компанії через поворотну фінансову допомогу або внесок інвестора з оформленням окремого договору (не через статутний капітал).
- Доцільно супроводжувати такі операції правовим висновком і первинною документацією (курс, дата операції, підтвердження на біржі).
Ризики для податкового та фінансового контролю – з боку ДПС, банків, НАЗК
Навіть якщо криптовалюта врахована на балансі компанії або знаходиться у розпорядженні, виникає ризик, що така діяльність буде трактована податковими органами як господарська операція з потенційною податковою базою. Неправильна фіксація доходу/збитку, відсутність реєстрації криптовалютної діяльності або ненадання пояснень банкам може призвести до блокування рахунків, штрафів або порушення податкових справ.
Додатково виникають питання щодо декларування активів у системі фінансового моніторингу або у випадку, якщо кінцевий бенефіціар компанії — посадова особа, зобов’язана декларувати майно.
Як вирішувати:
- Проводити юридичну та податкову оцінку всіх операцій із криптовалютою.
- Визначити момент виникнення доходу з урахуванням курсу, облікової дати, договорів.
- Встановити внутрішню політику щодо AML/СFT-ризиків і повідомлень банкам, зокрема шляхом надання підтвердження походження коштів, де це потрібно.
- У разі, якщо компанія працює з великими обсягами криптовалюти, варто зареєструватися як віртуальний актив-провайдер, відповідно до європейських вимог (MiCA, FATF тощо).
Наявність криптовалюти у структурі активів компанії — це не лише ознака сучасного бізнес-мислення, а й джерело складних юридичних викликів. Проблеми виникають через відсутність остаточної правової дефініції криптовалюти, неузгодженість бухгалтерських і податкових правил, брак судової практики.