Фінансові системи поступово, але впевнено йдуть до нового етапу еволюції – цифрових валют центральних банків (вони ж – CBDC). Відомо, що CBDC поєднують стабільність національної валюти з технологічними перевагами цифрових активів. В Україні активно розробляється та тестується електронна гривня. Очікується, що цей інноваційний інструмент змінить спосіб взаємодії громадян, бізнесу та держави з грошима.
Але що означає поява e-гривні для фінансової системи, наскільки це безпечно та як вплине на економіку – розбиралася редакція видання Crypto News. Своїми думками з нами поділилися член Українського товариства фінансових аналітиків Андрій Шевчишин та партнер ЮФ Asters Роман Степаненко.
Що таке е-гривня
Електронна гривня, або е-гривня – це форма цифрової валюти, яку випускає Національний банк України. Належить до категорії CBDC (Central Bank Digital Currency) – цифрових валют центральних банків. Подібне визначення дає й партнер ЮФ Asters Роман Степаненко: е-гривня – це електронні гроші, емітовані НБУ. За своєю природою є цифровою формою національної валюти.
«Фактично цифрова гривня є зобов’язанням НБУ, аналогічним готівці, але існує лише у безготівковій формі. Планується, що е-гривня стане законним платіжним засобом нарівні з паперовими гривнями, доповнюючи їх, а не замінюючи повністю», – коментує експерт.
Тобто, як і звичайна гривня, е-гривня буде забезпечена державою, але існуватиме винятково в цифровому вигляді. Причому контроль над її емісією та обігом залишається за Нацбанком, що відрізняє електронну гривню від децентралізованих криптовалют.
Водночас усі три форми гривні (готівка, безготівкова та електронна) можуть бути повноцінними засобами платежу. Проте кожна матиме свої особливості.
Для чого хочуть впровадити електронну гривню
Основна мета е-гривні – забезпечити безпечні, швидкі та прозорі розрахунки, які відповідатимуть вимогам цифрової економіки. Роман Степаненко називає чотири основні стратегічну цілі НБУ щодо е-гривні, які, зокрема, стосуються детінізації економіки.
Модернізація платежів і цифровізація
Степаненко стверджує, що е-гривня повинна стимулювати еволюцію платіжної інфраструктури України та подальший розвиток цифрової економіки.
«Е-гривня забезпечить зручний інструмент для розрахунків із новими функціями (наприклад, “програмовані гроші” для автоматичних платежів), що зробить платежі швидшими та більш технологічними», – коментує юрист.
Досягнення вищого рівня фінансової інклюзії
Степаненко відмітив цей фактор як особливо важливий, зокрема, в контексті України. Експерт пояснює, що цифрова гривня має бути доступною широким верствам населення. Включаючи як бізнес будь-якого масштабу, так і громадян, значно спрощуючи при цьому доступ до фінансових послуг.
І хоча питання інклюзії ще дещо спірне, юрист вважає, що цифрова валюта залучить до безготівкового обігу тих, хто раніше користувався лише готівкою.
Максимальна прозорість транзакцій та їх детінізація
Далі Роман Степаненко підкреслює, що одна з ключових цілей е-гривні – забезпечення прозорості фінансових операцій. Відповідно, перехід розрахунків у цифрову форму дозволить фіксувати кожну транзакцію в електронному реєстрі.
Це значно ускладнить приховування доходів та зменшить можливості для зловживань. На думку економістів, такий підхід стане дієвим інструментом у боротьбі з тіньовою економікою.
Монетарний суверенітет держави
Нарешті, юрист вважає, що власна цифрова валюта зміцнює фінансову незалежність країни та можливості регулятора забезпечувати стабільність грошової системи.
«Е-гривня може стати додатковим інструментом для управління грошовим обігом і протидії доларизації або неконтрольованому обігу криптовалют», – поділився думкою Степаненко.
Своєю чергою, фінансовий аналітик Андрій Шевчишин вважає, що е-гривня доповнюватиме традиційну готівкову та безготівкову гривню. А з огляду на світовий досвід і прогнозоване використання, вплив е-гривні буде невеликим. Тому розглядати її як чинник боротьби з тіньовою економікою наразі складно.
«Проте, це дійсно ефективний інструмент, бо всі операції проходять й контролюються не через комерційні та державні банки, а напряму через НБУ. Тож регулятор зможе контролювати всі транзакції та оперативно, у разі потреби, їх блокувати», – відзначає Шевчишин.
Технічні та правові виклики е-гривні
Роман Степаненко наголошує, що хоча концепція е-гривні вже закріплена в українському законодавстві – зокрема, в Законі «Про платіжні послуги» від 2021 року, до повноцінного запуску ще залишаються правові технічні виклики.
Правове забезпечення потребує деталізації
Юрист вважає, що ще необхідно розробити нормативні акти щодо обігу е-гривні, захисту даних, порядку відкриття цифрових гаманців тощо.
«Остаточне рішення про випуск НБУ ще не ухвалив – спершу планується масштабний пілотний проєкт, за результатами якого регулятор визначить готовність до впровадження», – пояснює Степаненко.
Технологічні виклики мають суттєве значення
За словами Романа Степаненка, НБУ ще не вибрав остаточну платформу для е-гривні, але розглядаються різні варіанти, зокрема на основі розподіленого реєстру (DLT). Річ у тому, що для запуску потрібен надійний технологічний партнер, чия платформа зможе обробляти велику кількість транзакцій за короткий час. І щоб водночас ця платформа могла забезпечувати безперебійну роботу навіть в умовах високих навантажень.
При цьому Андрій Шевчишин звертає увагу на те, що е-гривня потребує технічних рішень для її використання на місцях. Експерт наголошує, що вона має стати зручним платіжним засобом, аби люди могли і в магазинах розраховуватися, і пенсії чи соціальні виплати отримувати та використовувати ці кошти.
«Отже, потрібно, щоб була готова інфраструктура у користувачів (застосунки з потрібним рівнем захисту), та інфраструктура на рівні “приймачів” е-гривні (тобто, агентів, які будуть й готові приймати е-гривню до оплати)», – розмірковує фінансовий аналітик.
Далі Шевчишин підкреслює, що важливо навчити людей користуватися е-гривнею, захистити всі процеси та чітко прописати, як ці гроші враховувати на рівні бухгалтерії. Аналітик зауважує: як і готівка, так безготівкові гроші, е-гривня повинна мати своє місце в обліку.
Питання кібербезпеки
Роман Степаненко вважає, що в цьому питанні ще буде великий фронт робіт. Будь-яка централізована цифрова валюта може стати мішенню для хакерських атак. Необхідно гарантувати збереження коштів і даних користувачів навіть у випадку технічних збоїв чи кібератак.
Інтеграція з фінансовою системою
Ще один аспект, на думку юриста, потребує вирішення. Ймовірно, е-гривня буде впроваджена за моделлю посередництва банків і фінтех-компаній, а не через відкриття рахунків в НБУ.
Степаненко робить висновок, що банки залишатимуться основними учасниками, які відкриватимуть цифрові гаманці та здійснюватимуть ідентифікацію. Тому важливо, щоб банки та платіжні провайдери були готові працювати з новим інструментом.
Переваги е-гривні та можливі ризики
Впровадження е-гривні відкриває нові можливості для фінансової системи країни, але також підіймає й низку питань, на які ще не знайдено остаточного рішення.
Так, е-гривня може спрощувати транзакції, знижувати витрати на обробку готівки та зробити платіжні системи прозорішими. Однак разом з цими перевагами є і певні нюанси, які викликають побоювання.
Прозорість та приватність: чи можливий тотальний контроль
Роман Степаненко виділяє питання довіри суспільства як окреме, адже без цього навіть технічно досконалий проєкт може не злетіти. Наразі одне з найбільших побоювань громадян щодо е-гривні – це ризик тотального контролю держави над їхніми фінансами.
«Справді, на відміну від готівки, цифрові гроші залишають електронний слід про кожну операцію, який у теорії доступний регуляторам. Це відкриває можливість відстежувати доходи й витрати користувачів, а, відповідно, й обмежувати чи блокувати небажані транзакції», – коментує юрист.
Фінансовий аналітик Андрій Шевчишин погоджується, що попри зручність е-гривні, вона передбачає повний контроль НБУ над транзакціями, а, отже, – і над особистими витратами користувачів:
«Так, е-гривня – це миттєвий платіж, можливість використовувати гроші там, де немає банкомата й немає готівки. І це може бути зручніше ніж працювати з комерційним банком, але є нюанси. Дійсно всі операції проходять й контролюються НБУ».
Тож аналітик підкреслює, що перевести ці гроші в готівку й використати їх на свій розсуд, або заплатити за те, на що вони не виділялися, – не вийде. Отже, це контроль за приватними витратами.
Втім, Степаненко підкреслює, що баланс між прозорістю та приватністю можна досягти через продуманий дизайн е-гривні. Експерт стверджує, що у світі вже існують технології, які дозволяють підвищити рівень приватності для CBDC. Зокрема, йдеться про можливість анонімних транзакцій для малих сум (за аналогією з готівкою), тоді як великі платежі все ж контролюються.
Юрист наводить приклад Багамських островів, де вже запроваджено подібний підхід у межах проєкту Sand Dollar. Аналогічну позицію займає і Європейський центральний банк щодо цифрового євро. Ключовим завданням експерт вважає законодавче закріплення обмежень на використання даних і гарантії захисту особистих фінансів без рішення компетентного органу (включаючи суд, що бажано).
Перспективи впровадження е-гривні в Україні
Шлях до повноцінного запуску електронної гривні буде поступовим і залежатиме від низки факторів: політичної волі, наявності ресурсів і рівня готовності бізнесу та населення. Тому найближчі роки можуть стати періодом активного тестування та адаптації.
Андрій Шевчишин вважає, що найближчий рік проходитиме тестування на рівні деяких агентів. Але за умови, що держава визначить цей напрям пріоритетним, адже його реалізація потребує окремих ресурсів та підготовки користувачів: як бізнесу, так і населення.
За словами фінансового аналітика, після успішного тестування та підготовки всіх агентів планується запуск пілотного проєкту, можливо, в окремому регіоні, і згодом – поширення на всю країну.
«На все це може якраз піти 3 роки. Потім е-гривня буде збирати користувачів й “жити вже своїм життям”. Ну, а держава буде готувати різні проєкти з використанням е-гривні», – прогнозує експерт.
Тож, попри дискусії щодо ризиків і викликів, більшість експертів сходяться на думці: масове впровадження е-гривні – це питання часу. Україна вже має технічну базу, пілотні розробки та інтерес з боку НБУ.